Я займаюсь психоаналізом, а психоаналіз – це в першу чергу позиція етична. Довіра до психоаналітика принципово відрізняється від довіри до лікаря. У випадку з лікарем, я даю йому право щось зробити і довіряю йому своє тіло. У випадку з психоаналізом, я можу довіритись тільки тоді, коли знаю, що такого втручання в моє життя не буде, мене не будуть повчати, судити і пояснювати, як треба жити.

Позиція аналітика – пасивна, на відміну, наприклад, від позиції коуча. Саме вона дозволяє аналізанту шукати себе, свої бажання, занурюватись у свій всесвіт. Коли розумієш, що відбувається з тобою та навколо тебе, може стати легше. Власне в аналіз приходять люди, що здатні мислити та говорити, які розуміють, що щось іде не так.

Я не можу сказати про себе, що я рятую людей. Я сприяю можливості щось у своєму житті змінити, іноді досить радикально. Є ситуації, коли нічого змінити не можна. Тоді моя робота – допомогти пережити.

• Етика. Я нічого не бажаю замість або для своїх аналізантів. Це єдиний спосіб проявитись та ожити бажанням самого аналізанта.

• Сингулярність. Немає двох однакових історій. Кожен аналіз унікальний.

• Професійність. Психоаналіз підходить не всім і не в будь-якій ситуації. Я не можу гарантувати, що він підійде саме вам. Але я можу гарантувати належний рівень власної теоретичної та практичної підготовки та роботу згідно з Етичними правилами.

• Безпека. Я маю багаторічний досвід власного психоаналізу та користуюсь супервізорською підтримкою. Я також є сертифікованим спеціалістом Української Асоціації Психоаналізу, а це значить, що будь-хто з моїх аналізантів може звернутися до Етичного Комітету Асоціації для захисту своїх прав, якщо є відчуття, що іх було порушено.

• Радість. В кабінеті аналітика говорять не лише про проблеми.