Найголовніше в психотерапії для мене, це певний спосіб осмислення життя; внутрішнього та зовнішнього, через призму стосунків. Коли ми розглядаємо вітраж, з різних власних позицій, в різні часові етапи, та в різних емоційних станах, можемо побачити щость стале та щось нове. Мій шлях до психотерапії почався не з класичного першого курсу університету, а з досвіду проектів, контрактів, тренінгів, тощо. Зараз з посмішкою згадую, як в різні періоди, я наближалась до психології, але тільки в 26 років я звернула на цей шлях. І звісно, як це буває, не без перешкод. Чому я прихильниця саме психодинамічного підходу? Для когось це виглядає довго, для когось занадто багато деталей та зустрічей, а для мене в ньому є ще ніжність, увага до індивідуального темпу, що не тільки чогось вчить, чи на щось вказує, а дає можливість серед постійної швидкості сьогодення, зануритись, замислитись, сповільнитись, і дати розвиток тій індивідуальності, що є в кожному. В своїй роботі я віддана, виважена, наполеглива, мисляча та фантазазійна. І ресурс я відзнаходжу в стосунках, професійних, особистих і зі своїм внутрішнім світом. Я постійно знаходжусь в навчанні, академічному, супервізійному, інтервізійному тощо. Це дає можливість підтримувати власний розвитко і йти в ногу з часом.