Мій шлях у психологію почався ще в далекому 2007 році, коли шкільна психологиня запросила мене до групи підлітків, які разом досліджували свої емоції, вчилися краще розуміти себе та один одного. Я тоді ще не знала, що це стане першим кроком у моїй професійній історії. Групова робота допомогла мені знизити соціальну тривожність, підняти самооцінку й зародила у серці мрію: колись створити свій простір, де я зможу так само уважно, з турботою й підтримкою бути поруч з тими, хто потребує. Після школи я вагалася між філологією та психологією — двома своїми захопленнями. Обрала компромісну спеціальність, де поєднувалися обидві. Але дуже швидко зрозуміла, що справжній інтерес для — у глибині людської психіки. Я почала працювати дитячим психологом: спершу в садочку, згодом у центрі розвитку. Паралельно — навчалася, знайомилася з різними напрямками психотерапії, уважно прислухаючись до себе. Я шукала не просто знання — я шукала той підхід, у якому буде місце і глибині, і живому контакту, і щирості. І саме таким для мене став гештальт. Він навчив мене бачити клієнта не як "випадок", а як живу людину — з унікальним досвідом, болем, красою, внутрішніми суперечностями. Навчив глибоко поважати те, ким клієнт є прямо зараз та вірити, що справжня зміна відбувається не через тиск, а через усвідомлення, контакт і прийняття. Мені близьке те, що гештальт не про "швидкі результати", а про справжній процес — який може бути м’яким, але трансформаційним. Зараз я працюю з підлітками та дорослими, які переживають важкі періоди чи хочуть краще зрозуміти себе. Моя роль — створити простір, де можна бути справжнім, без оцінок і поспіху, слухати свої почуття та відновлювати контакт із собою. Я не даю готових відповідей, але уважно підтримую та допомагаю знаходити свій шлях.