Мене звати Альона. У психологію я прийшла понад вісім років тому. Тоді я почувалася розгубленою — переживала панічні атаки, не розуміла, що відбувається зі мною, і втратила відчуття опори. Мені було складно виражати свої емоції та почуття — багато з них ніби були заблоковані всередині. У мене були непрості стосунки з батьками, які я з часом вибудовувала наново — вже з місця дорослості, прийняття та розуміння. З часом усе почало ставати на свої місця. Моє життя, ніби пазл, складалося у картинку, у якій мені стало комфортно. Протягом цих років я прожила багато різних станів і емоцій, навчилася чути себе й бути поруч із людьми — по-справжньому, у контакті, з теплом і прийняттям. Сьогодні я супроводжую інших на їхньому шляху до себе. Для мене важливо створити простір, де можна бути чесним, живим і почутим. Мій підхід у роботі — про довіру, безпечний контакт і повагу до унікальності кожної людини. Я вірю, що в кожному з нас уже є ресурси для змін — іноді просто потрібен хтось, хто допоможе їх побачити.