Мій шлях у терапії почався, коли я зрозуміла, що мені погано і нічого вже не допомагає, я не справлялась сама. Мені було 19 і я щойно переїхала на навчання до Києва , навчання було не на психолога і страшенно мені не подобалось. Тоді у мене зʼявився перший досвід особистої терапії , який втримав мене на плаву в той час і я зрозуміла , що «штука дуже дієва». Мої особисті страхи все таки змусили мене завершити те навчання і навіть встигнути попрацювати у абсолютно «не моїй» сфері, але це дало мені прекрасний досвід досягнення точки , коли ти розумієш , що якщо все моє життя буде проходити ось так - я буду безмежно нещасна . І тоді мені вистачило мужності відштовхнутися від дна і змінити все. Цей навик допомагав мені у житті не раз , і як Ані, і як психотерапевту у допомозі відштовхнутися від дна моїм клієнтам. Так я стала психологом (роки безперервного навчання і стала) . Я вважаю, що психолог спочатку повинен побувати внизу сам і змогти піднятися наверх, щоб потім мати змогу спускатися вниз зі своїми клієнтами, бути там з ними скільки потрібно і коли прийде час показати їм дорогу догори. Отже я маю позитивний досвід повної зміни свого життя (3 рази) , втрати і віднайдення сенсів (2 рази), народження дітей (2 рази ), збереження шлюбу (1 раз) , еміграції (3 рази) та інших крутих поворотів за якими стояло щось дуже важливе і цінне. Вірю що вміння проходити дуже різні періоди власних змін і труднощів допомагає мені бережно проводити через це і моїх клієнтів за необхідності .