Мій шлях до психології розпочався ще в 1999 році. В році , коли я поступила до Тернопільського педагогічного університету імені В Гнатюка. Коли слово "психологія" в широких колах сприймалося як "психіатрія" і щось типу: "А ну розкажи мені хто я така/такий? Інтернет лише пробивався у у міста і ще не був повсякденним елементом життя кожної людини. Тому, так, я вчилась у бібліотеках, писала стоси конспектів і "боролася" за часто єдиний екземпляр підручника... Було цікаво. Поступивши на платну форму навчання, я змогла перевестись згодом на державну форму навчання, отримати червоний диплом бакалавра, далі спеціаліста, написала круту дипломну, але в моїй памяті важливе місце займає моя курсова робота на третьому курсі. Робота, якій я віддала більше пів року. "Вплив насилля на формування особистості дитини"....ця робота поглинула мене: діти в кімнатах міліції, розпридільниках, в підвалах, сиротинцях, діти в Червоному хресті. Море дитячих очей, історій і шляхів.....Шкода, що неможливо побачити їх тепер, можливо не усіх, але все ж. Які вони? Як живуть? Так от зараз я навчаюся на психоаналітика (мрія мого студентського життя) в Львівському психоаналітичному інституті ментального здоровя, проходжу паралельно Трускавецьку школу особистого досвіду і детально читаю, вчу, цікавлюсь травмою в дитячому віці. Мій спецінтерес нікуди не зник, я далі вивчаю цю тему... А що було між? Була 2 х річна робота по психологічному консультуванні, а далі бізнес, благодійність, консультування, друга вища освіта (юрист), досягнення матеріальних цілей, шлюб, консультування, народження малюка. І я знову в світі психології, психоаналізу, психотерапії. Я підприємець з 2008 року, майже усе своє життя я працюю на себе,"Вільне плавання". Але щоб "плисти" на тривалій дистанції потрібно знати себе, відчувати себе, розуміти себе, допомагати собі, вміти зупинятись, зачаровуватись життям і віднаходити нові джерела для нових сил і бажань.