Мій шлях зацікавлення психологією розпочався ще в далекому минулому, коли я перебував у соціальному середовищі, де мене оточували люди, які не вміли комунікувати в здоровий спосіб, не розпізнавали своїх емоцій і не знали, як з усім цим давати собі раду. Очевидно, усе це відображалося на моєму психоемоційному стані, і саме ці обставини спонукали мене замислитися над тим, чому люди роблять ті чи інші речі й поводяться саме так. Ще до вступу в університет я почав займатися самоосвітою і досліджувати психологію в тій мірі, у якій це було можливо. Уже після вступу я краще зрозумів, як усе це функціонує. Після завершення університету мені вдалося влаштуватися до благодійної організації "Карітас", де я мав змогу здобути колосальний досвід. Оскільки це сталося майже одразу після початку повномасштабного вторгнення, мені довелося працювати з дуже різними категоріями людей: внутрішньо переміщеними особами, сім’ями військовослужбовців і ветеранів, малозабезпеченими людьми. Велика частина моєї роботи полягала в консультуванні підлітків — саме з цією категорією я мав найбільше досвіду. Проте робота з дітьми та підлітками завжди передбачала також взаємодію з їхніми батьками. Протягом усього цього періоду мені дуже допомагали інтервізії, супервізії та просто спілкування з колегами з різних осередків по Україні. Велику роль також відіграли численні навчання, які здебільшого були організовані Карітасом України. Усе це допомогло мені краще усвідомити, де я можу себе реалізувати, з якими запитами та категоріями працювати, а також де проходять межі моїх можливостей — що є дуже важливим як для мене, так і для моїх клієнтів.