Я прийшов у професію психолога з бажанням розібратися спочатку зі своїми проблемами. Мені тоді й на думку не могло спасти, що я стану психологом... Адже перша моя професія – інженер будівельник – дуже далека від психології. Але років із шістнадцяти моїми настільними книгами були книги з психології. До психології у мене лежала душа завжди, я завжди з усіма проводив бесіди, мирив друзів, мотивував на досягнення, допомагав розбиратися в ситуаціях, заспокоював та підтримував. Психологія стала для мене навіть не хобі, а улюбленою справою. Тож правило «хочеш бути щасливим на роботі – зроби своє хобі професією» на мені спрацювало. Маючи великий досвід роботи з дітьми, я бачу нюанси дитячого травматичного досвіду у дорослої людини, що дозволяє мені провести якісну відновну роботу по закриттю цих травм. Я створюю умови, в яких людина має можливість отримати необхідний ресурс для відновлення душевної рівноваги і активного вибору у вирішенні ситуативних завдань.