Розповідь про себе для психоаналітичного терапевта – річ неприйнятна. Справа тут не таємниці, практична «анонімність» терапевта дає можливість «навантажувати» його фігуру образами, фантазіями, асоціаціями і тим самим допомагає парі клієнт-терапевт йти шляхом подолання труднощів, проблем та переживань клієнта. Тому писати про себе означає писати про професійні настанови та принципи. Вважаю, що люди, які приходять до мене, не можуть бути «хорошими» чи «поганими». Вони такі, які є тому, що так склалося їхнє життя, на яке вплинула й генетична складова та оточення, виховання та близькі та звичайно особистий досвід та переживання. Прагну зрозуміти причини переживань, страхів, тривог з тим, щоб допомогти з ними впоратися і жити далі з великим задоволенням, свідомістю і ясністю своїх почуттів і дій. Для мене є неприпустимим порушити принцип конфіденційності. І це процес нашої роботи, наших відносин, який є цінним досвідом для клієнта, і я намагаюся поводитися з ним дбайливо та обережно.