Мій інтерес до психології почався задовго до того, як вона стала моєю професією. Ще у шкільні роки я намагалася зрозуміти процеси, які відбувалися в моїй родині. Конфлікти, складні емоційні переживання та запитання, на які мені бракувало відповідей, привели мене до психологічної літератури. Книги стали для мене способом краще розуміти людей, стосунки та саму себе. У досить ранньому віці я вперше звернулася до психотерапевта через психосоматичний симптом. Цей досвід став для мене важливою точкою опори. У процесі терапії я побачила, як внутрішні переживання пов’язані з нашим емоційним і фізичним станом. Моя особиста терапія проходила в гештальт-підході. Уже протягом перших двох років терапії я зрозуміла, що мене захоплює не лише власний процес змін, а й сама професія психотерапевта. Мене надихало те, як через діалог, уважність до почуттів та усвідомлення власного досвіду людина може поступово вибудовувати глибший контакт із собою та навколишнім світом. Відтоді я здобула психологічну освіту, сертифікувалась як гештальт-псіхотерапевт та продовжую свій професійний розвиток. Водночас я й досі залишаюся в особистій терапії, адже вважаю її важливою частиною професійної етики та турботи про якість своєї роботи. Мій особистий терапевтичний шлях триває вже понад вісім років і залишається для мене джерелом глибшого розуміння себе, людей та процесів, з якими клієнти приходять у терапію. Сьогодні у своїй роботі я прагну створювати безпечний, шанобливий і приймаючий простір, у якому людина може бути собою, досліджувати свої переживання, краще розуміти власні потреби та знаходити свої рішення. Також важливою частиною моєї професійної практики є регулярна супервізія. Я вірю, що навіть найскладніші життєві періоди можуть стати точкою зростання, якщо поруч є підтримка, увага та простір для щирого контакту.