Психологом я мріяла стати з 15-ти років. Життєві дороги, натомість, завели мене в банківську сферу, де я працювала більше 10 років. Психологія ж була присутня у якості хоббі, книг. Після життєвої кризи в 33 роки я гостро відчула наскільки шлях, яким я йду, чужий мені. Це було наче жити не своє життя, відігравати свої соціальні ролі керівниці, матері, дружини. Було страшно зважитись на зміну професії, в той час здавалось, що 30 з хвостиком - це вже надто пізно:) Ще й зіткнулась з нерозумінням оточуючих: маю ж бо хорошу роботу і двох дітей, раптом щось. Та я подумала: "Якщо не зараз, то коли?" і почала свій шлях-по-любові в психології. Вступила до магістратури по спеціальності "Психолог". По закінченню пішла на навчання до одного з кращих гештальт інститутів України Pogodin Academy, де за 5 років я здобула сертифікат психотерапевта в гештальт підході. Додатково закінчила і сертифікована по спеціалізаціям "Кризи і травми", "Гештальт-терапія у роботі з сім'ями", пройшла курс "Психотерапія в роботі з військовими і їх сім'ями". Наразі практикую вже 4,5 роки, а цікавість до професії тільки зросла:) Тож читаю професійну літературу, відвідую конференції, супервізійні й інтервізійні групи. Бо це - моє. Працюю як індивідуально, так і з парами, групами. Частіш за все до мене приходять клієнти з наступними запитами: - проживання горя, втрати - життєві кризи - емоційне вигорання - пошук нових оплр - співзалежні/контрзалежні стосунки - особисті кордони - відчуття безсилля, втрата цікавості до життя, не вистачає ресурсу - розібратись зі своїми почуттями: спалахи гніву, почуття провини, сорому, все дратує і т.д. - здорова сепарація від батьків - навчитись обирати себе