Дитячі травми: як минуле впливає на доросле життя

У дитинстві закладаються основи того, як ми любимо, довіряємо й будуємо стосунки. Дитячі травми — це не обов'язково насильство. Це може бути емоційна холодність батьків, постійна критика, ігнорування потреб. Те, що здається дрібницею для дорослої людини, для дитини стає досвідом, який впливає на все подальше життя. Зрозумівши цей зв'язок, можна звільнитися від сценаріїв минулого. Позбутися психологічних травм допоможе дитяча терапія.

Що таке дитячі психологічні травми?

Що таке дитяча травма: це сильне психологічне потрясіння від події чи серії подій, через який порушилася емоційна рівновага та розвиток дитини. Вона могла відчувати сильний страх, біль або безпорадність, але не мала ресурсів це пережити, адже мозок ще не настільки розвинений, щоб впоратися з тим, що сталося.

Дитячі травми залишають у психіці глибокі сліди. Вони впливають на те, як людина сприймає себе, будує стосунки, реагує на стрес. Травматичний досвід не зникає з часом — він переростає в тривожність, недовіру, складності з близькістю. Дитина, у якої не було підтримки, виростає в дорослого, який несе в собі цей біль, і часто навіть не розуміє, звідки з'являються ті чи інші проблеми. Тому дитячі травми слід обов'язково пропрацювати.

Види дитячих психологічних травм

Вплив на подальше життя

Дитячі травми впливають на всі сфери дорослого життя:

1. У стосунках травматичний досвід проявляється як труднощі з довірою. Людина або боїться близькості, тримає всіх на відстані, або впадає в іншу крайність — стає залежною від партнера, готова терпіти що завгодно, аби не залишитися самій. Людина, що пережила травму, вибирає токсичних партнерів, бо такі стосунки їй знайомі, не вміє встановлювати межі — або не заявляє про свої потреби взагалі, або робить це за допомогою агресії.
2. У самооцінці наслідком травми є глибоке переконання: "зі мною щось не так". Людина постійно себе критикує, порівнює з іншими, не може прийняти компліменти. Також вона може стати перфекціоністом, який ніколи не задоволений результатом. Людина може саботувати власні успіхи, адже всередині є впевненість, що не вона не заслуговує на краще.
3. Травма впливає й на емоційний стан. Людина або нічого не відчуває — емоції притуплені, ніби за склом, — або переживає емоційні бурі через найменший привід. Їй складно розпізнати, що саме вона відчуває, і ще складніше про це сказати. В такому випадку часто з'являється тривожність або розвивається депресія. Людина може зловживати алкоголем, переїдати, занадто багато
   працювати — вдаватися до того, що допомагає заглушити внутрішній біль.
4. Дитячі травми у психології впливають й на фізичний стан. У людини з'являється хронічна втома, м'язова напруга, безсоння, адже тіло перебуває в постійній готовності до небезпеки. З'являються психосоматичні захворювання — головні болі, проблеми зі шлунком, серцем.
5. Через травму буває складно реалізувати свій потенціал в роботі. Людина може боятися досягати успіху, адже це викликає тривогу. Також вона не вміє відмовляти, боротися за свої права, бере на себе занадто багато, вигорає, уникає відповідальності, бо боїться помилитися. В такому випадку конфлікти з керівництвом часто нагадують конфлікти з батьками.

Якщо не пропрацювати дитячі травми у психології, вони не тільки впливатимуть на життя людини, а й передадуться наступному поколінню — вже як батьківська модель поведінки.

Як опрацювати дитячі травми самостійно?

У психології є практики, які допомагають побачити ознаки дитячих травм, зменшити їхній вплив на життя та почати змінюватися у кращу сторону. Ось що може допомогти.

1. Усвідомлення своїх тригерів. Перший крок, щоб боротися з травмою — помітити, що саме викликає сильні емоції. Які ситуації, слова, поведінка інших людей миттєво виводять вас з рівноваги? Коли ви відчуваєте страх, гнів або сором? Записуйте це. Завдяки цим ознакам травми можна побачити, що саме болить.
2. Ведення щоденника. Пишіть про свої почуття, спогади, реакції — чесно й без прикрас. Це допомагає виявити, як ви реагуєте в схожих ситуаціях, які думки автоматично з'являються, як тіло реагує на стрес. Завдяки письму ви стаєте спостерігачем, а не заручником почуттів. Також допомагає
   арттерапія.
3. Робота з тілом. Травма живе не лише в голові, а й у тілі. Практики усвідомленості — йога, дихальні вправи, медитація — допомагають відновити зв'язок з тілом. Почніть з простого: щодня приділяйте кілька хвилин, щоб просто відчути своє тіло, помітити напругу, глибоко подихати. Внаслідок цього знижується рівень тривоги та повертається відчуття контролю.
4. Перегляд переконань про себе. Через травму у людини бувають негативні установки: "Я не заслуговую любові, я завжди все псую, мені не можна довіряти". Випишіть думки, які крутяться в голові, а потім запитайте себе: “Де докази? Чи це правда?”. Поступово замінюйте руйнівні думки на більш реалістичні.
5. Встановлення меж. Травмовані люди часто не вміють говорити "ні". Почніть встановлювати особисті кордони: відмовте в невеликому проханні, скажіть, що вам незручно, заявіть про свої потреби. Спочатку це приноситиме дискомфорт, проте з кожним таким кроком ви повертаєте себе.
6. Самоспівчуття замість самокритики. Коли помічаєте, що критикуєте себе, зупиніться. Запитайте: “Що б я сказав другу в такій ситуації? Як би підтримав?”. Спробуйте так само ставитися до себе.

Якщо травма глибока, є флешбеки, панічні атаки, суїцидальні думки — обов’язково потрібна допомога фахівця.

Чому важливо допомогти дитині пережити травму?

Допомогти дитині пережити психологічну травму дуже важливо, адже:

1. Дитина не вміє самостійно регулювати емоції. Коли дорослий переживає щось страшне, він може сам себе заспокоїти, знайти пояснення, попросити про допомогу. Дитина цього не вміє — її префронтальна кора, відповідальна за саморегуляцію, ще не дозріла. Їй потрібний дорослий, який стане цим регулятором: обійме, скаже, що все гаразд, допоможе назвати почуття. Без цього дитина залишається наодинці з емоціями і не може з ними впоратися.
2. Завдяки підтримці змінюється сам досвід травми. Травмою стає не стільки сама подія, скільки її переживання в самотності. Дитина, яка отримала підтримку після страшної події, має змогу прожити негативний досвід і рухатися далі. Дитина, яку залишили наодинці, застряє у своїх почуттях.
3. Формуються руйнівні стратегії виживання. Дитина вчиться справлятися з кризою сама, і часто ці способи їй шкодять. Вона може відключити емоції взагалі, почати контролювати все навколо, стати надмірно слухняною або, навпаки, агресивною. Ці стратегії допомагають вижити в дитинстві, але в дорослому житті стають проблемою.
4. Зберігається довіра до світу. Коли дитина бачить, що дорослий поруч у важкий момент, вона засвоює важливе: світ може бути небезпечним, але в ньому є люди, на яких можна покластися. Завдяки цьому формується здорова прив'язаність і довіра. Без підтримки дитина робить протилежний висновок: світ ворожий, люди не допоможуть, покладатися можна лише на себе. Це переконання вона несе через усе життя.
5. Запобігається передача травми наступним поколінням. Непропрацьована травма не зникає, передається. Дитина, яка виросла без підтримки, стає дорослим, який не вміє підтримувати інших. Вона повторює ті ж патерни зі своїми дітьми — не зі зла, бо не знає як інакше.

Підтримка — це бути поруч, коли боляче. Варто розуміти почуття дитини, дати їй відчути, що вона не залишилася сама — в більшості випадків завдяки цьому можна запобігти дитячим травмам.

Позбутися від різних видів дитячих травм можна в будь-якому віці — варто лише звернутися до кваліфікованого психолога. Проте чим раніше почнеться робота, тим краще.

FAQ