Як вмовити батьків піти до психолога

Коли дитина відчуває, що їй потрібна психологічна підтримка, постає складне питання: як поговорити про це з батьками? Діти часто не знають, як правильно попросити про допомогу, побоюючись непорозуміння або осуду з боку батьків. Батьки, своєю чергою, можуть не помічати проблеми або недооцінювати її серйозність, вважаючи це віковими особливостями чи тимчасовими труднощами. Отже, варто знати як умовити батьків на похід до психолога на сеанс дитячої терапії.

Чим займається дитячий психолог?

Дитячий психолог — це фахівець, який допомагає дітям та підліткам розібратися зі складними емоціями, поведінкою та різними життєвими ситуаціями. Спеціаліст будує з дитиною довірливі стосунки, щоб вона могла говорити про те, що її турбує, не боячись осуду чи покарання. Психотерапевт допомагає розпізнавати та називати емоції, зрозуміти причини своєї поведінки, знаходити способи справлятися зі стресом та конфліктами. У роботі він використовує спеціальні методики, адаптовані під вік дитини: ігрову терапію для малечі, арттерапію та когнітивно-поведінкові техніки для підлітків.

Коли потрібно вести підлітка до психолога?

Як сказати батькам, що мені потрібен психолог?

Розмова з батьками може здаватися складною, проте варто знати, як діяти. Ось декілька порад як сказати батькам, що мені потрібен психолог:

1. Виберіть правильний момент. Не починайте розмову про похід до психолога, коли батько й мама втомлені після роботи, засмучені чимось або поспішають.
2. Говоріть конкретно про свої відчуття. Не обмежуйтесь загальними фразами на кшталт "мені важко" або "у мене проблеми". Опишіть, що саме відбувається, наприклад: "У мене такі сильні перепади настрою, що я сам себе не впізнаю".
3. Поясніть, як це впливає на ваше життя. Батькам важливо зрозуміти масштаб проблеми. Розкажіть, що через ваші проблеми страждає навчання, стосунки, самопочуття. Наприклад: "Я постійно відчуваю себе виснаженим, навіть зранку".
4. Скажіть прямо, що вам потрібно. Не чекайте, що батьки самі здогадаються про ваше бажання піти до психолога. Попросити треба чітко: "Я думаю, що мені потрібно записатися до психолога, щоб розібратися з цим".
5. Якщо не виходить сказати, напишіть листа. Деяким підліткам легше викласти свої думки на папері. Іноді письмовий текст сприймається серйозніше, бо батьки можуть перечитати його кілька разів і краще зрозуміти.

Просити про допомогу — це нормально. В більшості випадків мама і батько розуміють дитину і погоджуються відвести до психолога або психіатра.

‍

З якого віку можна вести дитину до психолога?

До дитячого психолога можна звертатися практично з будь-якого віку:

1. Ранній вік (1–3 роки). У цьому віці психолог працює переважно з батьками, а не з самою дитиною. 
2. Дошкільний вік (3–6 років). У цьому віці до спеціаліста часто звертаються через агресивну поведінку, страхи, проблеми з адаптацією в дитсадку, енурез, заїкання.
3. Молодший шкільний вік (6–10 років). Типові причини звернення — труднощі з навчанням, конфлікти з однокласниками, низька самооцінка, проблеми з концентрацією уваги.
4. Підлітковий вік (11–17 років). Психотерапевт допомагає з питаннями самоідентифікації, стосунків з однолітками та батьками, депресії, тривожності, залежностей, травматичного досвіду.

Чим раніше ви вирішите звернутися до психолога при виникненні проблеми, тим легше буде її вирішити. 

Якщо батьки або мати проти психолога

Ситуації, коли батьки категорично відмовляються вести дитину до психолога, трапляються рідко, проте бувають. Важливо розуміти причини такої позиції та знати, як сказати батькам, що мені потрібен психіатр чи психолог.

Чому батьки можуть бути проти? Найчастіше за відмовою сходити до психолога стоїть страх. Батьки побоюються, що визнання проблеми означатиме їхню невдачу у вихованні. Вони можуть вірити в стереотипи або боятися осуду з боку родичів та знайомих. Старше покоління часто не довіряє психології взагалі, вважаючи це модною примхою.

Спробуйте зрозуміти позицію батьків. Запитайте: "Що саме вас турбує в ідеї відвести мене до психолога?". Якщо батьки бояться діагнозів, поясніть, що психолог цього не робить. Якщо їх лякає вартість, розкажіть про безкоштовні та бюджетні варіанти.

Запропонуйте компроміс: якщо батьки не хочуть вести вас до приватного психолога, спробуйте записатися до шкільного. Якщо їх лякає індивідуальна терапія, спробуйте умовити на сімейну терапію, де будуть присутні і вони. Іноді варто сходити лише один раз — батьки самі бачать користь і погоджуються працювати далі.

Небажання батьків піти до психолога часто йде від любові та бажання захистити дитину, навіть якщо їхні методи неправильні. Змінити позицію допоможе терпіння, факти та пошук компромісів. Якщо і це не подіє, ви маєте право звернутися до вчителів або інших близьких родичів по допомогу.

Чи може психолог розповісти батькам, що було на консультації?

Це одне з найпоширеніших питань, яке турбує підлітків перед першим візитом до психолога. Страх, що фахівець розповість батькам усе почуте, може навіть завадити звернутися по допомогу. Тому важливо розуміти правила конфіденційності в роботі психолога:

1. Психолог зобов'язаний зберігати таємницю всього, що відбувається на сесії. Це професійний етичний кодекс, який діє для всіх фахівців.
2. Є кілька ситуацій, коли психолог зобов'язаний повідомити батьків, навіть якщо ви проти. Це стосується загрози життю та здоров'ю: якщо ви говорите про плани покінчити з життям, задаєте собі серйозної шкоди, якщо хтось вас ображає фізично чи сексуально.
3. Якщо дитині менше ніж 14 років, батьки мають право знати про те, що відбувається на консультаціях.

Хороший фахівець сам пояснює правила на початку роботи і чітко окреслює, в яких випадках доведеться порушити конфіденційність. Якщо ви відчуваєте, що психолог розповідає батькам більше, ніж обговорювалося, ви маєте право змінити фахівця.

Знаючи, як сказати мамі, що мені потрібен психолог, просити про допомогу значно легше.

FAQ