Дисморфофобія: спотворене сприйняття себе

Дисморфофобія — це психічний розлад, який у всіх міжнародних стандартах визначається як стійка та навʼязлива стурбованість уявними чи незначними недоліками зовнішності, які інші люди зазвичай не помічають чи вважають малозначними. Це постійні думки про уявні дефекти зовнішності чи перебільшення незначних особливостей.

Дисморфофобія належить до групи обсесивно-компульсивних та повʼязаних розладів. Ключова ознака — надмірна занепокоєність одним чи кількома аспектами зовнішності, що супроводжуються повторюваними діями та значними обмеженнями в повсякденному житті. Частіше зустрічається у підлітковому віці та може призводити до соціальної ізоляції, депресії, ризиків тривожних розладів та суїцидальної поведінки.

Симптоми дисморфофобії

Використовують психологічний тест для визначення симптомів та розладу. 

Основні симптоми:

• Постійна стурбованість уявними чи мінімальними «дефектами» зовнішності.
• Відчуття, що оточуючі постійно помічають та обговорюють ці «недоліки».
• Навʼязливі думки про зовнішність, що займають тривалий час (іноді декілька годин на день).

Поведінкові прояви:

• Часте та навʼязливе спостереження зовнішності у дзеркалі чи, навпаки, уникнення дзеркал.
• Постійне маскування недоліків макіяжем, одягом, зачіскою, особливими позами.
• Порівняння своєї зовнішності з іншими людьми.
• Часті запитання до оточуючих про те, «як я виглядаю».
• Пошук косметологічних чи хірургічних процедур без медичних показів.
  

Емоційні та психологічні симптоми:

• Сильний сором та невдоволення собою.
• Тривожність, депресивний настрій.
• Втрата впевненості в собі, уникнення соціальних контактів.
• Високий ризик соціальної ізоляції.

Можуть виникати хронічний стрес та виснаження, порушення сну через постійні думки щодо зовнішності.

У тяжких випадках виражена тривога, що заважає навчанню, роботі чи відносинам. Можливі суїцидальні думки чи спроби, особливо при тяжкому перебігу.

Причини розвитку дисморфофобії

Причинами розвитку дисморфофобії є багато факторів, що включають у себе біологічні, психологічні та соціальні аспекти.

Біологічні фактори:

• Генетична схильність: у людей із сімейною історією обсесивно-компульсивних чи тривожних розладів ризики вище.
• Нейробіологічні зміни: порушення роботи серотонінергічної системи, а також аномалії в ділянках мозку, що відповідають за обробку образів обличчя та тіла.

Психологічні фактори:

• Низька самооцінка, відчуття неповноцінності.
• Перфекціонізм, схильність до самокритики.
• Травматичний досвід (булінг, насмішки з приводу зовнішності в дитинстві чи підлітковому віці).
• Навʼязливий стиль мислення, фіксація на деталях.

Соціальні та культурні фактори:

• Тиск суспільства та медіа (ідеалізація «стандартів краси»).
• Порівняння себе з «ідеалізованими» образами в соціальних мережах.
• Сімейні очікування та критика зовнішності з боку батьків чи партнерів.
• Культура, де зовнішність надмірно цінується як критерій успіху.

Дисморфофобія вражає і чоловіків, і жінок, викликаючи нав’язливе прагнення змінити зовнішність та нездатність прийняти себе. Проблема ускладнюється тим, що розлад часто недооцінюють, що призводить до його посилення та появи супутніх патологій. Ефективне лікування потребує комплексного підходу: роботи з фахівцем, самостійних практик і підтримки близьких.

Приклади проявів дисморфофобії

Методи корекції та лікування

Базові принципи:

1. Психотерапія (перша лінія):
   
   • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає виявити та змінити спотворені переконання про тіло, знизити навʼязливі дії (перевірка в дзеркалі, маскування).
     
   • Експозиція із запобіганням реакції – поступове зіткнення з тригерними ситуаціями без звичних «ритуалів».
     
   • Робота над самооцінкою та прийняттям власного тіла.
     
2. Фармакотерапія:
   
   • Антидепресанти зменшують обсесивні думки та тривожність.
     
   • В резистентних випадках — комбінація з антипсихотиками (якщо є психотичні симптоми).
     
   • Лікування призначається тільки психіатром.
     
3. Підтримка:
   
   • Інформування пацієнта та сімʼї про природу розладу.
     
   • Навчання технікам самодопомоги (майндфулнес, робота з тригерами, ведення щоденника думок).
     
   • Залучення сім'ї в процес лікування для зниження критики та стигматизації.
     
4. Соціальні та реабілітаційні методи:
   
   • Групи підтримки.
     
   • Тренінги соціальних навичок.
     
   • Допомога у відновленні навчання, роботи, соціальної активності.
     

Не рекомендується:

• Косметичні та пластичні операції: у більшості випадків не поліпшує стан, а може посилити розлад.
  
• Ізоляція від проблеми: уникнення соціальних ситуацій тільки посилює симптоми.

Наслідки дисморфофобії для психічного та фізичного здоров’я

Проблеми з психічним здоров’ям при цьому розладі можуть проявлятися у вигляді постійної тривоги, панічних атак та нав’язливих думок щодо власної зовнішності. Часто виникає депресія з відчуттям безнадійності й втрати інтересу до життя, що супроводжується соціальною ізоляцією — уникненням спілкування, навчання, роботи чи публічних ситуацій. У тяжких випадках можуть з’являтися суїцидальні думки або навіть спроби. Також поширені нав’язливі дії, наприклад постійне розглядання себе у дзеркалі чи намагання замаскувати уявні недоліки.

Фізичне здоров’я теж зазнає негативного впливу. З’являються порушення сну, хронічна втома, головні болі та м’язова напруга. Додатково можуть розвиватися розлади харчової поведінки, які проявляються у вигляді переїдання, недоїдання чи небезпечних дієт. Значні ризики становлять і часті косметичні втручання, що здатні призвести до інфекцій та ускладнень після операцій чи ін’єкцій.

Відмінності між нормальною самооцінкою та дисморфофобією

Де отримати допомогу при дисморфофобії

Допомогу можна отримати у психолога чи психотерапевта. Для цього рекомендуємо скористатися нашою платформою Rozmova, де зібрані кваліфіковані фахівці й легко знайти психолога, який має досвід роботи з дисморфофобією.

Рання консультація спеціаліста значно підвищує ефективність лікування та знижує ризик складних наслідків.

FAQ: